Державні посилання

 

 

 

 

ДЕРЖАВНИЙ ФОНД РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

 

http://regionet.org.ua/en/Posibnuk_donorski_ta_investutsiyni_resyrsu_v_sferi_regionalnogo_rozvutky__1247.html#page_title

 

Підтримка політики регіонального розвитку в Україні.  EuropeAid/132810/C/SER/UA

 

Корисна інформація

Козацьке містечко Крилов

Козацьке містечко Крилов.

 

Містечка з такою назвою нині не знайти на жодній сучасній карті України, воно затоплене водами рукотворного Кременчуцького водосховища. А ось колись це містечко було широкознанне, в ньому і біля нього відбувалося чимало подій, які увійшли в історію нашої держави.

Наприкінці ХІІ століття на правому березі Дніпра при впадінні в нього Тясмину було засновано містечко Крилов. Зручне географічне положення, сприятливі природні умови призвели до швидкого зростання поселення, його обнесли високим земляним валом на якому встановили частокол. В той час він був крайнім укріпленим містечком-фортецею на південних кордонах Київської Русі.

В середині ХІІІ століття монголо-татари під час переправи через Дніпро і Тясмин зруйнували Крилов, а пізніше татари влаштували тут перевіз через Дніпро, а на Табурищанському мисі - сторожовий пост. У ХІV столітті ці землі були загарбані литовськими, а потім польськими феодалами і шляхтою.

Відродження Крилова відноситься до ХVІ століття. В 1616 році містечко одержало Магдебурзьке право на прохання Яна Даниловича - чигиринського старости, тобто місцеве самоврядування. Середньовічний Крилов мав ратушу, власний герб і ваги, був важливим торгівельно - ремісничим центром.

Побудова тут укріпленого замку перетворила містечко у важливий опорний пункт Речі Посполитої в боротьбі з Запорізькими козаками. Жителі Крилова не раз приєднувалися до антифеодальних повстань проти польських магнатів і шляхти. Поблизу Крилова не раз відбувалися жорстокі бої запорізьких козаків з польськими та татарськими поневолювачами. Через містечко проходив важливий шлях, яким користувалися татари під час нападів на Чигирин і околиці. Воно не раз спустошувалось як татаро - турецькими завойовниками, так і гетьмансько - московськими військами. В одному з документів 1686 року Крилов згадується як запустіле городище. У 1792 році польський король Станіслав Август особливою привілегією відновив права Крилова, як містечка, що користується Магдебурзьким правом. В пізніші часи містечко перетворилося у звичайне село, що належало державній скарбниці. За ним міцно закріпилася назва "Крилов Польський", що свідчила про його приналежність до Речі Посполитої. Зцією назвою село існувало аж до його затоплення у 1959 році.

Крилов та його околиці неодноразово ставали ареною історичних подій.

Дмитро Яворницький в " Історії Запорозьких козаків " пише: "15 жовтня 1625 року біля села Таборище на берегах річки Цибульник відбувся запеклий бій між 20-тисячним повстанським військом та 30-тисячним польсько-шляхетським, очолюваним гетьманом Станіславом Конецьпольським. Керівником козацько-селянського повстання проти панування на Україні шляхетської Речі Посполитої був Марко Жмайло - гетьман запорозьких козаків. Повстанці вистояли та завдали ворогові значних втрат, але мусили відступити до Курукового озера й там закріпилися. Три тижні тривали бої. Та частина козацької старшини, яка хотіла підписати угоду, скинула з гетьманства М. Жмайла і поставила Михайла Дорошенка, який уклав з польсько-шляхетським командуванням Куруківську угоду".

Наприкінці літа 1637 року Павлюк (Бут) з козацьким військом вирушив на Східну Україну. З Крилова він відрядив до Переяслава загін на чолі з полковником Карпом Скиданом, щоб заарештувати реєстрову продажну старшину і разом з місцевими повстанськими загонами прибув у Чигирин.

В 1647 році поблизу Чигирина Богдан Хмельницький зібрав раду, де було розроблено плани боротьби проти польської шляхти. Ця акція дорого коштувала Хмельницькому. Дізнавшись про його наміри, польські власті арештували організатора змови і кинули його до Криловської в'язниці. Хмельницькому вдалося з неї втекти і подавшись до Зопорізької Січі він організував повстання проти польської шляхти, ставши пізніше одним з найвизначніших політичних діячів в історії Гетьманщини.

Під час визвольної війни українського народу проти польського панування у 1648 році з Крилова та його околиць на допомогу запорожцям до Жовтих Вод прийшло близько 2 тисяч повстанців. Того ж року до Крилова прибула наймана німецька хоругва для підтримки польського війська. Місцеві жителі сховалися від чужинців у замку, а вночі, підпаливши містечко, втекли.

Після поразки польського війська під Жовтими Водами і Корсунем по всій Гетьманщині розгорнулося селянське повстання. На визволеній від польської шляхти території створювалися нові полки і реорганізовувалися старі. Крилов увійшов до складу Чигиринського полку.

У 80-х роках ХVІІ століття на правому березі Тясмину, навпроти Крилова польського виникла слобода російських розкольників, що ховалися від переслідувань у Московії. Незважаючи на протест з боку російського уряду, землі на яких були розташовані Крилов польський і Криловська слобода, вже до 1720 року були захоплені польською шляхтою.

У 1732 році не дивлячись на опір польської шляхти Криловська слобода була підпорядкована Миргородському полку. У 1743 році в слободі було створене укріплення, яке обнесли земляними валами. В 1744 році вона стала сотенним містечком цього полку під назвою Криловський шанець.

На середину ХVІІІ століття на берегах Тясмину існувало два військових укріплення: старий лівобережний Крилов, що був на захопленій Річчю Посполитою Правобережжі Дніпра, і правобережний Криловський шанець, який належав Російській імперії. До речі, назва Московська гора, є можливим відображенням кордонів між Річчю Посполитою і Московією. Більшість жителів шанця становили вихідці з Миргородського полку. Селились тут і бідняки з правобережжя, що тікали від утисків польської шляхти.

У 30-60 роках ХVІІІ століття жителі польського Крилова брали активну участь у гайдамацькому русі. У 1736 році півтисячі гайдамаків на чолі з зопорожцем Медведем мали намір укріпитися в Крилові. Між повстанцями і військом, яким командував Новгородський староста, зав'язався бій. Гайдамаки змушені були відступити. 20 повстанців було взято в полон, а їхнього ватажка тяжко поранено. Польська шляхта жорстоко розправлялася з гайдамаками. Жителі Криловської слободи теж вливалися в загони гайдамаків, підтримували їх матеріально, постачали порох. Під час Коліївщини 1768 року в районі діяв загін Семена Неживого. 7 липня 1768 року його було схоплено в селі Глинськ.

На кінець ХVІІІ століття польський Крилов перетворюється на звичайне сільце, яке знаходиться в складі Російської імперії. А Криловська слобода (Криловський шанець) перетворюється на містечко Крилов, яке пізніше було перейменовано в Новогеоргіївськ.

Бутко А. О., краєзнавець. м. Світловодськ.

 

Список використаної літератури:

1. Історія міст і сіл УРСР. Кіровоградська область.-К.: Інститут історії Академії наук УРСР, 1972. – 815 с.

2. Зленко А. А. Хроника о городе Новогеоргиевске(о городе,которого нет).

Светловодск, 2011.

3. Зленко А. А. От Крылова до Новогеоргиевска. Кременчуг, 2013.

4. Журавський В. Світловодськ: місто і люди / В. Журавський, О. Верстюк,

Л. Мезенцева-Журавська. – Кіровоград: Антураж-А, 2004. – 80 с.

5.Світловодськ: 50-річчю м. Світловодська присвячується. – Світловодськ: ТОВ «Видавничий будинок», 2004. -151 с.

 

Використані електронні джерела:

1. Інтернет-видання Світловодськ: svetlovodsk.com.ua

2. Вікіпедія: вільна енциклопедія: uk.Wikipedia.org